СВ. АП. ІЄВ. ЛУКИ
Святе Євангеліє – чудесна книга. Чудесна і чудотворна. Кожне речення – це прямо двері до неба. Де лише затримаєтеся в читанні, там можете сказати так, як па- тріярх Яків: “Дійсно Господь є на цьому місці, а я не знав, яке страшне це місце. Воно ніщо інше, як дім Бога і двері до неба” (Бут. 28,16-17).
Оповідання Євангелія – просте, таке, що його зрозуміє і мала дитина. А в тих науках безконечна глибінь, якої й найбільший мудрець збагнути не може.
Та глибінь звичайно закрита перед очима людей, але, буває, дещо з неї відслониться – і тоді чоловікові дійсно щось із неба отвирається і якесь Боже світло сходить на його душу, просвічує і загріває. Такими є усі уступи святого Євангелія, але особлившим способом такими є ті уступи, в яких Євангеліє оповідає про воскреслого Христа, про Його появи між апостолами та учениками.
Світло воскресения просвічує ціле оповідання, це наче свята ікона, що в ній кожна душа, а особлившим способом чисті душі находять якусь глибінь, якусь віддаль, якесь світло не з цієї землі. Церква навертає грішників, але потім працею довшою і труднішою має з них робити святих. А щоби з грішника робити святого, треба йому на першому місці показати безконечну любов Христа, Христа розп’ятого, що на Себе прийняв кари за наші гріхи, що за нас ранений, терпить, що ми Його ранами вертаємо до здоровля.
Вид Христової любові, образ Христових страстей такий могутній, такий проникаючий до дна душі, такий потрясаючий, що коли грішний чоловік зі щирим серцем подивиться на той образ, щось у ньому переміниться, він покине беззаконня й обома руками візьметься до праці над собою та над вічним спасениям. І аж тоді починається праця над освяченням людської душі, праця над християнською праведністю. А в тій праці бодай чи не найважніше – дати душі зрозуміти глибінь міри, безконечні простори християнства, дати їй зрозуміти те, чого вона ще не видить, від чого вона ще далеко, але що може хоч здалека відчути, про що вона може бодай здалека знати, що ось це є християнство, це – святість, це – спасения.
Тому і святе Євангеліє під кінець оповідання про життя Ісуса Христа містить ті уступи о безконечній глибині, щоб душу, яка вже перейде дороги каяння, просвітити світлом неба і загріти теплом любові.
1939 р., квітня 11, Львів. – Із проповіді Митрополита Андрея, виголошеної на третій день Великодня
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень