ЧЕТВЕРТА НЕДІЛЯ ПОСТУ
Покаяння тим сильніше й тим глибше, чим глибше можемо вглянути в свою душу. А це нелегка річ, бо душа – то просто неначе глибока печера, повна густої темряви, в якій людське око мало що, а часом нічого не бачить. Попросивши помочі з неба, стараймося вглянути в ті нетрі темряви, в яких наше серце й наша душа, та шукаймо бодай деяких признак, по яких ми могли б умом, просвіченим благодаттю, бодай дещо пізнати.
Щоб вас, а й самого себе ввести в ту таємну й темну печеру-пропасть, запитаю вас і себе, як ми приборкуємо свою розмову і язик? Може, вам видається, що це моє питання не заторкує найважнішої справи життя, що краще було б запитати, чи ближніх не кривдимо, чи не йдемо за пристрастями тіла, чи до церкви ходимо, чи Богови щодня молимося? Безумовно, наводите важкі гріхи, про які можна й треба питати, але якщо йде про здоровля душі, то вірте мені – передовсім треба питати про ту здержливість у малих речах, наприклад, у висказі кількох слів, які хотілося б сказати; бо від цієї здержливости в малих зависить та – в великих речах. Може, сердечний брате, в тих більших речах ти не согрішив, хоч і не привик поконувати свого язика. Якщо так, то не хвалися. Ти не согрішив у тих більших речах, може, тільки тому, що не було нагоди, спокуси, що тебе Бог беріг, а твоя заслуга, може, невелика. Я до того, якщо ти не здержував свого язика, як не тримав у руці вуздечки своєї мови і як цього й тепер не будеш робити, то й не знати, чи при першій нагоді, коли прийде велика спокуса, не впадеш хоч би й у тяжкий гріх.
А крім того, приборкування свого язика – це перший крок у духовній праці над собою. А коли немас того па- нування над своїм язиком, коли людина говорить що хоче й коли хоче, то в чім же буде й де буде та праця над собою, та внутрішня боротьба зо собою? Як у кого в житті немає бодай тих дрібних побід, про які говорю, тих побід над своїм язиком, то якими ж побідами позначене його духовне життя, в чім же буде побідником? Бо й те ясне й певне, що тільки побідою можна спасти душу свою, як написано: “Хто побідить, одягнетыя в білу одіж, і не вимажу його імени з книги життя (Об. 3, 5).
А хочете висказу Святого Письма? Ось воно: “Коли хто думає, що nобожний, а не nоконує свого язика, але об.манюе свое серце, того nобожність пуста” (Як.1, 26).
1937 р., лютий, Львів. -Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних на Великий піст “Про nокаяння”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень