ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ТВЕРЕЗОСТИ
Пригадуєте собі, певно, Христову притчу про самаритянина: на дорозі між Єрусалимом і Єрихоном подорожній попав у руки розбійників. Напали на нього на битій дорозі, побили, пограбували, зраненого покинули при дорозі.
До кого подібний цей бідний подорожній? Подібний до грішника. На дорозі життя чекають на християнина вороги спасения, щоб не допустити до Божого царства, вишнього, небесного Єрусалима. Вороги нападають на нього і грабують. А ті вороги – то гріхи, що обдирають з надприродних дібр, з Божої благодаті, з чесноти, з заслуг, зі всього, що є правдивим, вічним добром.
Але зі всіх гріхів найгірший, може, ворог людини – то пияцтво. Нещасний чоловік, що попадається в руки цього розбійника! Зідре з нього останню сорочку, кине об землю, буде топтати ногами, в лице плювати, обкине болотом, гноєм і на рівному шляху покине зраненого на посміховисько людям.
Чи, може, не так? Кожен це видів і знає, як цей лютий ворог, цей небезпечний розбійник обходиться з людиною, що попаде йому в руки! Як кожний тяжкий гріх, так і цей відбере Божу ласку. А пияцтво чоловікові відбирає розум, здоровля, сили, честь у людей, а часто й увесь маєток, зароблені гроші і навіть совість. Буває, що нещасний молодець, що забувся й віддав душу і тіло тому проклятому ворогові, кидається, як несамовитий, як вовк на невинне ягнятко, і бідну дівчину, що необережно до нього наблизилася, робить нещасливою на ціле життя. Скільки ж то разів буває, що в шалі пияцтва чоловік майже несвідомо допуститься злочину, за який мусить довгі літа покутувати в криміналі. Інший по-п’яному в бійці стратить життя і сходить в грісі з цього світу, і навіки пропадає. Хто ж того не знає? Наслідки пияцтва такі страшні, що, відай, краще чоловікові умерти в молодому віці, чим стати пияком.
Будьте обережні, не думайте, що можна таке часом дозволити собі, що упитися раз – це дрібниця. Хто не міг за першим разом опертися спокусі, може стати пияком. Як ідеш над пропасло, одного хибного кроку вистачить, щоб упасти в безодню і розбитися.
1912 р., березень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до руських робітників
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень