Свята віра, дорогі, – то дуже цінна благодать із неба. Віра – це надприродна сила, що наші душі лучить із небом; це надприродне світло, що нам дає пізнати правди, об’явлені самим Богом; це надприродна сила і чеснота, яка нам дає визнавати правдою все те, що Бог об’явив, а свята Вселенська Церква подає до вірування. Тому віра так дуже конечна для вічного спасения.
Але щоби святу католицьку віру заховати цілою і непорочною, треба часом боротися зі спокусами так, щоб їх поконати. А це є ласка, про яку треба просити. Тому, дорогі, на другому місці дуже усильно поручаю і раджу вам не занедбувати щоденних християнських молитов. Християнинові, дорогі, потрібна молитва в житті. Через молитву випрошуємо собі ласку для добрих діл християнського життя, до побід над спокусами, до заховування душі, чистої від смертного гріха. Молитвою можемо випрошувати собі з неба і много інших дарунків духових, а часто і дочасних дібр. Бо Христос сказав: “Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і отвориться вам“. Тому є річчю ясною, такою ясною, як білий день, що мудра і чесна людина повинна щодня звертати молитвою серце до Бога. Коли лиш можете, відмовляйте кожного дня рано і ввечір усі християнські молитви; якщо можете, співайте їх усі разом.
1942 р., грудня 22, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до вірних
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень