Саме християнське життя приближує нас до Бога, воно саме є безнастанним скріплюванням нашої надії. “Приближуйтеся до Бога, і приближиться до вас” (Як. 4, 8). Якщо є щось непевного в осягненні вічної нагороди, то непевним тільки наше поступування. Ми можемо не хотіти тієї нагороди, й тому можемо бути її позбавлені, але хотіти або не хотіти – зависить від нас. Ми можемо хотіти, а боячись, щоб та воля не була заслаба або змінна, можемо вжити нехибного засобу молитви і, як каже святий Авґустин, “робити, що можемо, а просити про те, чого не можемо” (“Про природу й ласку”, гл. 43). Від нас, а не від кого іншого залежить “через добрі діла зробити певним наше покликання і вибрання” (И Пт. 1,10). А кожне добре діло є нехибно самою Божою рукою зв’язане з вічною нагородою. Христос запевнює нас, що не лишиться без заплати навіть той, хто вбогому дасть не більше, “як склянку води” (Мт. 10,42). А апостол каже, що нагорода перевищає всякі можливі труднощі й терпіння теперішнього життя та що кожне “теперішнє легке наше горе приготовляє нам у небі безконечну ваготу надмірної слави” (II Кор. 4,17).
Господня доброта до людей є така безконечна, що хотів, аби те, що є Його даром, було теж нашою нагородою. А що “в многім часто прогрішуємося“ (Як. З, 2), то нехай кожний із нас має завсіди перед очима і милосердя, і доброту Бога, і Його строгість, і суд. Нехай кожний із нас судить себе, хоч би й не був свідомий гріха, бо ціле людське життя має бути іспитуване й суджене не людським судом, а Божим судом. Бог “освітить покрите темрявою й виявить заміри сердець, і тоді буде кожному похвала від Бога” (І Кор. 4,5).
1935 р., лютого 12 – грудня 15, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Християнська праведність”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень