Чоловік цілий залежить від Бога, свого Сотворителя й Пана; його розум повинен бути цілковито залежний від предвічної, несотвореної Правди. Тому ми обов’язані віддавати Всевишньому повний послух розуму й волі, піддаючись у вірі Божій об’явленій правді.
Церква називає цю віру “початком людського спасения“. Ця віра, за наукою Церкви, є надприродною чеснотою, і нею скріплені й просвічені святою Божою благодаттю, признаємо за правду те, що Бог об’явив. Божі правди признаємо за правдиві не тому, що природний розум пізнає їх внутрішню правду, але прмзнаємо їх правдивими задля зовнішньої поваги об’являючого Бога, то ані не може помилитися, ані не може впроваджувати в помилку. Апостол Павло каже, що віра – це “забезпечення того, чого ми надіємося, й доказом того, чого не бачимо” (Євр. 11,1).
1935 р., лютого 12 – грудня 15, Львів, – Із праці Митрополита Андрея “Християнська праведність”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень