“Де ваш скарб, там і серце ваше” (Мт. 6, 21). Заповідь вимагає, щоб цілий напрямок і намір нашого життя був звернений до Бога. А що додано “усімумом, гадкою, мислю“, то треба так пояснювати, що цілий наш ум має бути підданий Божій правді, себто Божому об’явленню, Божій волі в Його об’явленні. А коли заповідь додає з “цілої душі”, то значить, що ціла наша воля, увесь напрямок інтелектуального бажання чи жадоби має бути звернений до Бога або порядкований по Божій волі і об’явленню. У святого Марка (12, ЗО) і в святого Луки (10, 27) додано ще: “всею силою твоєю”, а це хіба так треба пояснювати, що тоді любимо Бога всією силою, коли все наше зовнішнє поступування є послушне Божому законові.
Очевидно, слова, якими представлена заповідь любові, мають Божу глибину у значінні. Вони ж відносяться до людей усіх станів і до людей усіх ступнів духовної звершености, а тому мусять бути пристосовані так до почат- куючих, як і до звершених, та для всіх мусять висказувати і обов’язок, легкий до виконання, і ідеал, який щойно колись у будучому житті можемо осягнути. Хоч маємо до діла з початкуючим християнином, бо не можна бути більше початкуючим, як коли хто з трудом підноситься з упадку тяжкого гріха, то й до того початкуючого промовляє Божий закон, вказуючи високий ідеал.
1935 р., лютого 12 – грудня 15, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Християнська праведність”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень