28 жовтня

Християнська єдність – це добро, яке треба здобути поборюванням себе самого і витривалою працею над духовою єдністю між братами. Святий апостол Павло заохочує ефесян до цієї праці. По його думці, повинні християни “з усякою покорою, і лагідністю, і терпели­вістю в любові зносити один одного, стараючися збері­гати єдність духа в союзі мира” (Еф. 4, 2-3). Єдність є ідеалом, що його треба здобути покорою, терпеливістю, умертвленням всього того, що людей ділить. Цей ідеал є, одначе, конечною метою змагань і праці християн. Є метою християнського покликання до віри й вічного спасения. Все проповідає ту єдність, запрошує до праці над нею. “Одно тіло й один дух, як ви покликані до одної надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одно хрещення. Один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і у всіх” (Еф. 4,4-6).

Ця єдність духа є до такого ступеня усім у христи­янстві, що ціла праця християн полягає на здобуванні цієї єдности. Та праця є неначе будівлею; вона веде до того, щоби з людей поставала одна Церква – Христо­ве Тіло. Люди мають неначе будуватися на “мешкання Боже в дусі“.