Почитания святого Господнього Хреста є одною з найважніших сторінок почитания Бога-Чоловіка.
Як ясне сонце на небі буває часом заслонене темними хмарами, так і слава та радість християнського життя буває заслонена хрестом-терпінням. А ті хмари бувають часом такі темні, що й праведники забувають про це, що є поза заслоною. І тоді находить на християнина тяжка спокуса зневіри, знеохочення, і душа наближається до тої пропасти, що називається розпукою. Так само й довгий піст і умертвлення, що їх Христос представляє символом хреста (Мт. 16, 24), якщо довго тривають, мимоволі наносять на душу розположення смутку, безнадіймости, майже зневіри і знеохочення. Але знову бувають хвилі де темні хмари, розвіяні подувом вітру, розходяться. Тол ясне сонце просвічує і лікує, потішає землю і людей, при гнетених кривавими терпіннями. Часом заслона хреста терпіння стається така прозора, що поза нею блищить світить слава воскресения і з-поза знаку смерти і терпін ня даються чути акорди побідної пісні.
1940р., вересень, Львів. – Із пастирського послання митрополита Андрея до духовенства “Про почитания Святого Хреста
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень