УСПЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Пречиста Дівиця Марія, з Котрої за чудесною справою Святого Духа Божий Син народився яко чоловік, є Бого­родицею, Матір’ю Бога. Її Син був і є Божим Сином. Вона породила Бога, то і справедливо їй належиться то чудесне ім’я Богородиці, котрим світ християнський Її величає

З віри і з науки Ісуса Христа знаємо сказати о тій Пречистій і Пресвятій Богородиці такі чуда Божі, що і ангельських язиків мало, аби їх достойно величати.

В славі і святості перевищила всіх небесних ангелів, всіх святих патріярхів і пророків Старого завіта, і всіх угодників Божих Нового завіта. Вони всі були лиш Бо- | жими слугами, а Вона була Матір’ю Бога. Для того називаємо Її Царицею неба і землі, Царицею патріярхів і пророків, апостолів, мучеників, святих дів, Царицею всіх святих.

Чудо Божої ласки, котре подивляємо в чудеснім жит­тю Пречистої Діви, було Її пресвяте успення. Її смерть називаємо не смертю, а успенням, бо довго перед смер­тю Вона душею і серцем жила більше в небі зі Своїм Си­ном, чим на землі. І віримо, що по Її успенню Ісус Хрис­тос взяв Її тіло до неба. Вона воскресла – так, як Її Син, пішла до неба з душею і з тілом. Пророк Давид предска­зав то Її чудесне воскресения словами: “Воскресни, Гос­поди, Ти і кивот святині Твоєї”. Пречисту Діву називає кивотом Божої святині, бо дев’ять місяців носила Сина Божого у своїм святім лоні.

1901 р. (кінець року), Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до вірних “Правди віри”

365 днів з Великим Митрополитомроздуми на щодень