При тому покаянню, що до нього Церква взиває в часі Великого посту, перша річ і найважніша – рахуватись зі своєю совістю, чим хто міг согрішити проти своїх обов’язків супроти Церкви. Не буду пригадувати поодиноких випадків, бо кожний при іспиті совісти сам повинен на них прийти, а скажу тільки загально, що християнин, який побожно своєї Церкви і свого обряду тримається, до церкви ходить і Святі Таїнства принимає, себто бодай кілька разів у рік сповідається й приступає до Святого Причастя, той ледве чи буде мати тяжкі гріхи в тому напрямі. Церква не вимагає великих речей, а що вже вимагає, то вимагає для нашого добра, бо наше добро, навіть треба сказати, наша потреба така: Богови зо всіма молитись і разом приносити жертву Служби Божої та кормити свою душу ангельським кормом, Тілом і Кров’ю Спасителя. Це ж наше добро від часу до часу сповідатись, наше добро іти за проводом Церкви, тому, навіть якщо б Церква не вимагала нашої прияви на Службі Божій, Пасхального Причастя, слухання проповідей тощо, ми для власного добра й для власної потреби все те самі повинні б робити.
А скільки ж то ще таких обов’язків, про які той же святий Яків говорить:” Молімься один за одного, щоб ви спаслися, бо багато може ревна молитва праведника “.Скільки ж таких обов’язків може мати християнин супроти таких людей, що то цілком від віри відпали та пристали до якоїсь секти, супроти таких, що в небезпеці, в спокусі таке зробити. А яке ж прегарне діл0 християнського життя – відвідати, потішити хворого, позичити йому добру книжку, як не вміє читати – вголос йому добру книжку перечитати. Яке гарне діло для молоді недужому розраду принести якусь, коли спільно заспівають щось недужому, або з поля чи з ліса цвіти йому принесуть, або зеленню прикрасять його хату на Зелені свята. А що ж тоді сказати про важніші добрі діла для недужих вдовиць та сиріт, коли хто може помогти їм у праці або цілу якусь працю на себе взяти, коли може сироту за дитину свою прийняти та без відплати викормити й виховати? Одним словом, перед Пасхальною Сповіддю запитай себе, брате, сестро, чи сповняєш свої обов’язки супроти Церкви, бо знаєш, що Церква – це не тільки священики й єпископи, Церква – це ввесь християнський нарід!
1938 р., лютий-березень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних із заклико.м до nокаяння в часі Великого посту.
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень