На ніщо не здасться одиницям і цілому народови заможність, просвіта та патріотизм, коли не буде в ньому ладу. І так, як той, що хоче збудувати собі хату, кладе насамперед підвалину, бо від тієї підвалини залежить, чи хата буде сильна, чи зараз розвалиться, так само і той, що дбає про суспільний лад, мусить насамперед подбати про родину.
Слабою буде хата, збудована зі спорохнявілих стовпів і дилів, – так само й слаба та нещасна така суспільність, що зложена з нещасливих родин!
Тому даремним було б зусилля хотіти запевнити народови добробут, силу й щастя, а не подбати насамперед про те, що є першою умовиною щастя й сили кожного зокрема, кожного організму, з якого складається загальний суспільний організм.
Отже, щоби запевнити йому будучність, треба перш усього подбати про те, від чого зачинається лад цілої суспільности.
Треба скоріше подумати про ту інституцію, яка є основою дочасного щастя кожної одиниці, ніж про всі соймові чи парламентарні справи.
Треба передусім вишукати й найти для кожного такий ґрунт, на якому міг би він почуватися свобідним і щасливим; на якому міг би рости в силу та свобідно розвиватися; на якому міг би заспокоїти потреби свого розуму й серця, тіла й душі.
А тією основою людського життя є саме родина.
1899 р., серпня 2, Станіславів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до вірних “Перше слово Пастиря”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень