НЕДІЛЯ ТОМИНА
Відомість про воскресення Христа, як блискавиця, розійшлася поміж учеників, але в більшій часті найліпші з них не вірять. Вертають до віри і радости християнського життя аж на вид воскреслого Христа, слухаючи Його бесіди. Але оповіданню, що хтось Його бачив, не вірять. Так ті двоє ученикі,. що, мимо таких бесід, покидають місто, так і Тома, що ще лишається в товаристві апостолів, але те товариство щораз більше занедбує і на бесіду навіть усіх зібраних рішуче заявляє, що не повірить, хоч би Його і побачив.
Повірить аж тоді, коли пальцем діткнеться Його ран на руках, ногах і в боці. І в такій невірі триває цілих вісім днів. Тому в нас Томина неділя вісім днів по Пасці. Довкруги нього щораз більше таких, що бачили воскреслого Ісуса, що з Ним навіть довше розмовляли, як Петро, певно, Йоан, може, Матей, а між ними Лука і Клеопа. Усім не вірить. Завзявся і не хоче. Але Христос має способи і на впертих закаменілих грішників. Рятує і спасає навіть таких, що не хочуть, спасає таких, що Його відпихають, що Його ненавидять. По вісьмох днях являється Христос наново зібраним ученикам, а тим разом Тома є з ними. І крізь замкнені двері – на те позволяють прикмети прославленого воскреслого тіла – нараз як із неба стає серед апостолів. І бесідою, добре усім знаною, каже те важне, повне, велике, святе слово: “Мир вам”. І відразу звертається до Томи, який на вид Христа, певно, вже потрясений до глибини душі, кається задля своєї невіри і з жалем і любов’ю приймає Христовий привіт і слова: “Вложи палець тут, поглянь на Мою руку і дай руку, вложи в Мій бік і не будь невірний, а віруючий” (Йо. 20,19-29).
Яка це наука для нас! Для всіх, що колись не вірили! Яка то потіха для тих, що не бачили, а повірили!
1939 р., квітня 8-9, Львів. – Із проповіді Митрополита Андрея на Великдень
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень