ДЕНЬ 27 БЛАЖЕННИХ НОВОМУЧЕНИКІВ
Від смерти нашого великого і святого мученика Йо- сафата аж до наших майже часів не переставала проливатися кров мучеників за єдність святої Церкви, за вірністьАпостольському Престолові, а пам’ятка тих мучеників повинна бути для всіх нас, цілого народу, святою. Хто її безчестить, то хіба є нашим ворогом і зрадником нашої святої справи.
Культ мучеників виробляє в душах християн щось з того мужества й відваги, якої треба, щоби життя віддати за віру.
Кожний гріб мученика – то джерело чудотворної сили,якучерпає віра прибігаючого до гробу мученика по мірі її сили. Хто з великою вірою прибігає до мученика, той може за його заступництвом всього очікувати від Бога. Теодорит представляє в подробицях різні дари, що їх можна очікувати від мучеників: здоровля, потомство, щасливу подорож, уздоровлення, а своє твердження доказує цікавим описом. “Доказом, – пише, – що молитва з вірою є вислухувана, являються тії вота, які свідчать про уздоровлення. Ті предмети свідчать про уздоровлення, одержані жертводавцями, і про могутність мученика, що там лежить“.
Особливішим способом повинні ми так пам’ятати про всіх тих, які праведно і по-християнськи жили і життя своє віддали за віру, за Церкву і за Батьківщину. Можемо без сумніву надіятися, що ті християни, наші браття, які по-християнськи сповняли обов’язок військової служби і полягли в боях, приймаючи свою долю з Божої волі, а, може, й з любові до ближніх і до Батьківщини, умерли в Божій благодаті і після коротшого задоситьучинення справедливості Божій є вже допущені до вічної слави в небі.
1910 р., березня 31, Львів. – Зі спільного пастирського послання Митрополита Андрея та Єпископату Галицької церковної провінції до духовенства; 1941 р., вересень, Львів. – Із декрету Митрополита Андрея “Почитания святих”
ДЕНЬ НАЙСВЯТІШОГО СЕРЦЯ ХРИСТОВОГО
Прошу Всевишнього Бога, щоби вам, вашим родинам, вашим працям, добрим намірам і молитвам всюди і все благословив; і Божественному Серцю Христа Спасителя торжественно віддаю, посвячую весь наш нарід, всі наші єпархії, церкви, села, родини, призиваючи на вас всі небесні благословення Христової любові і Христового милосердя.
А тепер нехай кождий за себе, за своїх найближчих і за всіх разом повторяє зі мною слово в слово молитву присвяти і віддання безконечній любові і безконечному милосердю Христа.
О Наймиліший і Найсолодший Ісусе, Спасителю людського роду, поглянь на нас, покірно припавших перед Твій жертовник. До Тебе належимо і хочемо бути Твоїми; і днесь, щоби бути сильніше злученими з Тобою, це кождий з нас віддається Твоїй любові і Твому милосердю.
Много є людей, що Тебе ніколи не знали, много, Що погордили Твоїм законом і відреклися Тебе. Милосердний Ісусе, умилосердися над ними всіма і приверни їх до Свого Святішого Серця. Господи, будь Царем не лишень тих вірних, котрі ніколи не віддалилися від Тебе, але і блудних дітей, котрі Тебе покинули; вчини, щоби скоро повернули у вітцівські обійми, щоби не згинути їм з біди і голоду.
Будь Царем зведених блудною наукою і тих, котрих відлучила незгода, приведи їх до пристані правди і єдности віри, щоби вскорі був лишень один пастир і одно стадо.
Будь, вкінці, Царем всіх тих, котрих держить суєвір’я, поганство, зволь вирвати їх із тьми і довести до світла і Божого царства.
Дай, Господи, Своїй Церкві тривалу свободу, дай всім народам лад і супокій; вчини, щоби від кінця до кінця світа розносився один голос: Слава Божественном у Серцю, Котре дає нам спасения, Йому честь, і сила, і слава, і нині, і присно, і во віки віков. Амінь.
1932р., червень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до вірних на Празник Пресвятої Євхаристії
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень