НЕДІЛЯ ПО БОГОЯВЛЕНИЮ
“От вийшов сіяч сіяти” (Мт. 13, 3). Кожний християнин знає сю красну притчу Ісуса Христа. Сівачем називає Христос Себе Самого, бо з неба прийшов на землю, щоб людей навчити Божих правд. Прийшов кинути на сю бідну землицю святе Боже зерно Своєї науки. Коли небесне зерно паде на добру землю, приносить чудні, райські овочі.
Рілля, засіяна Христовою рукою, – то християнська душа. Як рілля, хоч би й найліпша, не видасть добрих плодів, наколи не буде засіяна добрим зерном, так і душа чоловіка, сама зі себе до злого склонна, не видасть добрих діл. Знаємо, що чоловік без ласки Божої нічого доброго може зробити, що ласка Божа до спасения конечно потрібна. А як же ж Божу ласку дістане чоловік, як не через соже слово Христової науки, через святу віру.
Знаємо, що Божий Син, Ісус Христос, відкупив нас Своєю смертю, увільнив нас від гріха і заслужив нам неоціненний дар благодати з неба. А щоб ми сей Божий дар знали, цінили його собі, знали його придбати і задержати до смерти, дає нам Христос святу Свою науку. Боже святе зерно кидає в душу, і, за Божою помоччю, добре справлена землиця принимав зерно і видає хліб: плоди добрих діл християнського життя.
І в тім, дорогі, ціле життя християнина. Без того люта смерть і страшна вічність, лишень у тім надія на вічне спасения, лишень у тім правдиве щастя і правдиве добро.
1913 р., березень-квітень, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Божа сійба”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень