Шукаючи Бога, а так можна висказатися про кожну молитву, робимо щось, що подібне до шукання укритого скарбу. І дійсно те, чого шукаємо, – то помазання, спільність, зв’язь із Богом. Його благодать, скарби, які дає нам молитва, той ключ до небесних скарбів – все те укритий скарб. Щоби його знайти, треба копати, неначе криницю. На дні глибокої криниці найдемо цю живу воду, яка все тут сказане неначе містить у собі. Де ж нам ту криницю копати? В глибині нашої душі. Спробуймо такої дивної руханки: головою вділ увійдім у цю криницю. Вона буде тим глибша, чим більша буде наша покора, чим більша праця, чим більше наше відірвання від всього того, що було досі коло нас і над нашою головою, а що є тепер під нашими ногами, бо нашою головою ми на дні криниці шукаємо живої води. Світ догори ногами? – питаєте. Так, саме так! Усе противне, що, по думці світа, для світових людей добре – розкоші, змисловість, обжирство, п’янство, – те все для нас зле. А що для світових людей зле – хрест Ісуса Христа, допусти, терпіння, рани Ісуса Христа, що їх святий апостол Павло на своїм тілі носив, терновий вінець, бичування, червоний плащ, хрест, Голгота, все те, чим світові люди мерзяться, – все те для нас дороге і цінне. А що ми того всього хочемо й шукаємо – головою вділ кидаємося в криницю, з якої можемо тої живої води добути!
Може, прийде нам довго терпіти, трудитися, мозолитися й шукати; може, прийде й добре перетерпіти із-за Христового імені. Але що з того всього вийде? Бризне вода, або іншими словами, докопаємось іншого світа – й знову над нами ясне сонце й пречудні райські квіти, і радість ангелів і блаженних. А поки на цьому бідному світі жиємо, блаженство покірних, і тих, що плачуть, і тих, що переслідувані, і миротворців, і милосердних. Але після трудів і сліз блаженство, до якого нема іншої дороги, як дорога, що ми її описали тим копанням криниці стрімголов. А де криниця? В глибині серця!
Там знайдемо Бога, деінде Його не шукаймо. Там вимолимо собі ціле небо, там двері до небесної скарбниці, до якої ключ у нашій, браття, руці, – а не уміємо ним орудувати.
1932-1933 рр., Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Божа мудріст“
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень