Якщо хочемо бачити, який християнський лад є в житті кожноrо християнина, пригляньмося християнському ладови, який є в його родині, в якій батьки по-християнськи живуть, по-християнськи себе взаємно люблять і люблять дітей, діти по-християнськи виховані, й не тільки як одиниці, але й як родина виконують свої обов’язки супроти Бога й людей. У такій родині легко кожному зокрема бути добрим християнином, та й не тільки легко, але мило, щасливо живеться уладнаній християнській родині. Подивись на родину – й будеш знати, які люди до неї належать. Так само подивись на хату – й відразу будеш знати, які люди в ній живуть, і будеш знати, яке їхнє господарство, й будеш знати, яка їхня доля. Не кажу багацтва, бо й найкраща християнська родина може терпіти і вбогість, і злидні, але й та убогість, ті злидні, по-християнськи брані, спричинюють, що християнська родина, мимо всього, є щаслива, оскільки можна бути щасливим на цьому світі зо всіми його нуждами, недугами, боротьбами й смутками та з тим, перед чим не втікне: з недугою і смертю.
З того для каянників Великого посту важне питання: чи ти, брате, сестро, сповняєш як слід свої обов’язки супроти своєї таки родини, супроти батька й матері, братів і сестер, жінки чи чоловіка й дітей? Про обов’язки справедливости чоловіка супроти жінки, батьків супроти дітей і дітей супроти батьків приходитья говорити тільки тоді, коли любові немає. І тоді та бесіда трудна, а ще більше трудне її виконання.
Тому, дорогі, дам вам загальне правило. Думаю, що коли те правило пристосуєте в житті, багато поправите з тих гріхів, що їх несвідомо людина сповняє проти власної родини. Якщо можеш собі сказати, що поміж вами немає тієї любові, яка повинна бути по Божому закону й по святому Євангелію, то ти собі наперед скажи, що й ти винен, хоч досі ти завсіди вину спихав на інших.
Скажи собі, що й ти винен. Передовсім тому, що коли любові немає, то й напевно немає й справедливости. Як ти жінки, чоловіка, дітей не любиш, то ти, певно, був супроти них несправедливий — може, тільки в судах, у бесідах, у ділах, може, ти пропустив якийсь важний річевий обов’язок супроти них, може, не перестеріг, коли треба було перестерегти, може, дав лихий приклад, може, необережно зло похвалив, може, допустив читати недобру книжку. Досить, пошукай у собі причини, а напевно знайдеш. Зрештою, в кожних непорозуміннях, сварнях і роздорах причини все по обох боках, хіба в дуже виїмкових випадках одна сторона всьому винна, а друга нічого.
1938 р., лютий-березень, Львів. – Із nастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних із закликол до покаяння в часі Великого посту
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень