Сьогодні можемо сказати, і тисячі українців потвердять правду того, що кажемо: організація нашої Церкви е цінним добром українського народу, вона для народу є цінною і великою силою.
Єрархи на українських землях поставлені сьогодні в тому самому положенні, в якому були поставлені під кінець XVI століття. Коли хотять розв’язати по-Божому і для добра українського народу проблеми, які їм накидає положення, повинні положення нашої Церкви так мудро і без упередження досліджувати, щоби всесторонньо здати собі справу з того, які наслідки принесло нашій Церкві рішення єрархів XVI століття. А можна сказати, що коли б архиєреї на українських землях мали над тим застановлятися, як помогти свому народові розбудувати всенаціональний моноліт, навіть тоді, коли не було б історії та історичного оправдання з’єдинення Української Церкви із Західною, – на першому місці архиєреї мусіли б собі знайти спосіб між собою з’єдинитися. Усі ті архиєреї, що хотіли б для свого народу працювати, мусіли б думати про те, щоб якимось способом між собою поєднатися.
1941 р., грудень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства та народу “Наша державність” (“Ідеалом нашого національного життя…“)
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень