Передаючи Свою науку ученикам, Церкві, Ісус Христос виразно каже людей навчати, але навчати зберігати все, і тому Свою науку називає не так наукою, як радше заповіддю. “Навчайте всі народи…, навчаючи їх зберігати все, що Я заповідав вам” (Мт. 28,19). Боже об’явлення від самого початку було передовсім законом, а як таке воно щойно по сповненні того закону мало осягнути звершеність. Кожний закон, як довго лишається самою теорією, хоч сам у собі і найдосконаліший, ще не є звершений практикою і досвідом життя. Так само ціла наука. Богом об’явлена, хоч яка сама в собі звершена й повна, щойно в практиці життя, у її пристосуванні осягає цілковиту звершеність. Щойно в практиці життя стає тою маніфестацією Божої слави й Божої премудрости, яка в ній і через неї була намірена. А тою маніфестацією “збудування Тіла Христового, аж дійдемо всі до єдности віри й пізнання Сина Божого, до звершеного Мужа, до міри віку Христової повноти” (Еф. 4,13).
1937 р., травень-жовтень, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Дар П’ятидесятниці“
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень