Добре пізнати Христа Спасителя – це дійсно велика річ, це найбільша мудрість на світі. Менше має вартости знати навіть усі науки світу, чим пізнати Христа. Великий апостол Павло так цінив собі пізнання Ісуса Христа, що в порівнянні з тим скарбом все інше вважав за марноту: ”Усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа”(Флп. 3, 8).
Можна сказати, що в тім однім – вся премудрість, цілий розум і щастя: “Пізнати Ісуса Христа”!
Простий, неписьменний чоловік, котрий знає Ісуса Христа, є мудріший, чим наймудріший учений, котрий не знає Христа. Багатим є убогий, котрий знає Христа, любить, ніж багач, котрому Христос чужий.
Але добре знати Христа – то нелегка річ, бо і якунебуть людину добре пізнати – трудна річ, а ще ж доперва такого чоловіка, яким є Ісус Христос, Котрий не є звичайним чоловіком, але Богочоловіком – Богом і чоловіком в одній особі.
А можна Його ближче знати! Можна читати Святе Євангеліє. З нього пізнається, що, як, коли робив, які чуда творив, як молився. І можна читати всі побожні книжки, в котрих наука Ісуса обширно представлена і роз’яснена. Але можна ще далі ступити.
Можна пізнати Ісуса Христа вже не з книжок, не з оповідання інших, а з власного досвіду.
Ми, браття і сестри, можемо пізнати Ісуса Христа не тільки з книжок, не тільки з наук, бесід інших, з проповідей, але самі через себе. Хто так знає Ісуса Христа? Той знає Христа, хто бодай трошки живе християнським життям і про котрого святий Павло сказав, що “Життя ж наше на небесах” (Флп. 3, 20). Християнське життя має бути духовним життям, не тілесним, – життям небесним, не земним. Хто лише тим життям духовним бодай трохи живе і заховує Божий закон, щири працює над своїм спасенням, побожно приступає до Святих Тайн, щоденно щиро молиться, той з певністю досвідчує у власнім життю, яким добрим і милосердним є Христос, тай чимраз ліпше пізнає Христа Спасителя.
Ісус Христос зближує до людської душі не лише через Свою науку і Свої Тайни, не лише через людей, Своїх слуг, але й Сам, через Себе, Своєю ласкою, Своїм життям зближається до душі, лучиться з душею, промовляє до душі. Сам Себе відкриває перед очима душі і дається їй пізнати.
В тім внутрішнім житті душі, котрого людське око не бачить, в тім житті “життя ваше сховане в Бозі з Христом” (Кол. 3, 3), душа сама в собі пізнає Христа. Те внутрішнє пізнання більше значить, сто раз більше, чим всяка премудрість, зачерпнена з книжок.
1906 р., – лютий 1907 рр., львів – Із пастирського послання Митрополита Андрея до вірних “На Великий піст”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень