“Хваліть Його всі ангели Його, хваліть Його всі сили Його” (Пс 148,2)
Якою-небудь молитвою та якими-небудь словами звертаємося до Бога, якщо молимося правильно по-християнськи, ми нічого іншого не можемо сказати, як те, що міститься в Господній молитві. Бо не можемо бaжати нічого ані ліпшого, ані нам відповіднішого, як те, що висказуємо бажаннями та проханнями “Отченашу“.
Та молитва перевищає усі наші поняття, навіть тоді, коли мало що розуміємо, чого просимо, як лише маємо добрий намір і заховуємо як уміємо увагу, звернену на Бога, – “Отченаш” усе зливає на нашу душу світло й тепло з неба. Одначе треба, щоби ми по можності й розуміли, чого просимо, щоби ми думали про те й того бажали.
Тому думаю, що в найторжественніших хвилях життя, коли родина чи яка суспільність має молитися, коли кому особлившим способом молитви треба, прийдеться “Отченаш” повторяти, а не шукати іншої молитви.
Повторювання за Христом і з Ним Його молитви є чимсь так невисказаним, так небесним, так високо понад землею і понад усе, що є тілом, що того не можна інакше висказати чи назвати, як що це якась друга Євхаристія, – кожним словом молитви духовно причащаємося Христа, стаємо Його причасниками. Господньою молитвою ми їмо Його наміри, Його бажання, Його серце, Його молитву; словами “Отченашу” п’ємо Його чесноти, Його передвічну мудрість, Його безконечну святість, Його світло. Тими словами доторкаємо Його доброти, доторкаємо Його Серця, в Ньому перебуваємо, в Ньому жиємо, Ним стаємося, наш слабий розум лучимо з Його мудрістю, нашою волею лучимося з Його святістю.
Якщо бажаєте знати, чим є мудрість, будьте людьми молитви. Якщо бажаєте набути мудрість, будьте людьми молитви. Якщо хочете бути людьми молитви, просіть Божої мудрости.
1932-1933 рр., Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Божа мудрість”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень