Коли шукаємо у Святому Письмі похвали Божої любові, знаходимо таку безліч прерізних порівнянь, які до любові відносяться, хоч часом і не згадують слова “любов”, що не знати, що вибрати, щоб достойно звеличати красу тієї цариці чеснот. Вона ж краща від сонця й світліша від усіх небесних зір; порівняна зі самим світлом, показується від нього яснішою (Прем. 7, 19). Вона ж є тим огнем, що його кинути на землю – мета Христового приходу (Лк. 12,49). Вона є тим золотом найвищої проби і тою білою одежею, що її радить набути Боже слово (Об. 3,18). Вона є царською славою цариці, що прикрашена золотими прикрасами (Пс. 44,13). Щасливий, хто її найде; її набуття є цінніше від торгівлі дорогоцінним золотом і найчистішим сріблом (Прит. З, 13). Любов Божа спричинює, що всі особи Пресвятої Тройці приходять до душі й замешкують у ній (Йо. 14, 23). Божа любов заслуговує на те, що Христос, полюбивши душу, являється їй (Йо. 14,22).
Шукаючи за похвалами Божої любові, нам прийшлося б хіба наводити всі уступи, що говорять про Божу мудрість. При розборі, як Бог дасть, психологічної сторінки любові нам прийдеться говорити про дар Божої мудрости. Той найвищий дар Святого Духа є звершенням, доповненням Божої чесноти любові. А щоб ужити, може, й смілої метафори, ми сказали б, що мудрість є відблиском любові на людському умі. Тому з багатьох оглядів усе те, що книги мудрости Старого завіта говорять про Божу мудрість, все те відноситься рівно добре й рівно близько до Божої любові. Все те є поясненням, потвердженням і пристосуванням Божої любові. До неї можна прикласти ось і ті слова: Усі добра прийшли на мене з нею. З її рук я дістав несчислимі багацтва, і зраділа душа моя в усіх тих дарах, бо вона, Божа мудрість, проводила мене в житті; а я не знав, що вона є матір’ю всіх тих дібр“ (Прем. 7,11-12).
1935 р., лютого 12 – грудня 15, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Християнська праведність”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень