Зберігання миру братньої любові між християнами – це найважніший, щоб не сказати одинокий, спосіб прославлювання Бога. Це ж і ціль приходу Божого Сина на цей світ, щоб роз’єднаних гріхом людей з’єдинити і спасти. До єдности кличе нас та любов Бога до нас, грішних людей, що нею “Бог так полюбив світ, що Сина Свого единородного дав” (Йо. 3,16). До єдности й любові взиває Христос цілою Своєю наукою і цілим ділом Своєї жертви. Тієї єдности й нам, людям, треба так, що немає справ важніших: і до прославлення Бога, і до вічного спасения, і до конечного для життя мира, і просто до життя треба нам єдности братньої любові.
1934 р., грудень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства “Про літургічне життя”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень