ПРАТУЛИНСЬКИХ МУЧЕНИКІВ
Від смерти нашого великого і святого мученика Йосафата аж до наших майже часів не переставала проливатися кров мучеників за єдність Святої Церкви, за вірність Апостольському престолові, а пам’ятка тих мучеників повинна бути для всіх нас, цілого народу, святою. Хто її безчестить, то хіба є нашим ворогом і зрадником нашої святої справи.
Ще не вимерло покоління наших священиків і вірних, котрі терпіли і вмирали в Холмщині за віру в сімдесятих літах минулого століття. Найбільшою нашою славою цілого дев’ятнадцятого століття були ті вірні героїчні селяни, що пролили свою кров за віру, й ті, що терпіли довголітні переслідування, вигнання, конфіскати майна, кнути – і в вірі непохитно витривали.
Кров мучеників стане єще раз насінням християн, земля, зрошена тою кров’ю, видасть святих великих, великих Апостолів, котрі зможуть сповнити наміри Божого Провидіння зглядом нас.
1910 р., березня 31, Львів. – Зі спільного пастирського послання Митрополита Андрея та Єпископату до духовенства “Схизматицька агітація…”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень