НЕДІЛЯ М’ЯСОПУСТНА
Бо хто у житті бажає, щоби у всьому “прославлявся Бог через Ісуса Христа, Котрому слава і сила во віки вічні. Амінь” (1 Пт. 4, 11), то його роботу і усі наміри його Бога благословить. В його житті ніщо не йде тоді намарне, навіть тоді, коли воно так здається. А як же нам, християнам, не бажати, щоб у всьому прославлявся Бог, коли кожної днини, бодай два або три рази на день, говоримо в “Отченаші” “Да святиться ім’я Твоє, да прийде царство Твоє, да буде воля Твоя”. Ми ж не тим прославляється Бог, коли святиться ім’я Його? То значить, коли люди лише з вірою, з любов’ю, з пошаною згадують Боже ім’я, коли не кленуть, не взивають імені Бога надармо, коли не грішать, заховують Божий закон, коли між ними нема ненависти, кривди, прокльонів, нечистоти, пияцтва. Коли християнин лише трохи застановився над собою і над життям, бачить, що не можна бажати нічого кращого і ліпшого, як того, про що каже Ісус Христос просити в “Отченаші”.
Яке то святе, велике те наше християнське життя, що в ньому можемо марними і дрібними працями угодному Всевишньому Богови, себто зробити щось, що Богови миле, за що Бог дає нагороду, що Бог похваляє, за що прославляє! Які ми, християни, щасливі, що маємо ясну і виразну дорогу до того, що найкраще і найліпше в житті, себто до того, що Богу миле!
Збираю, усе те, що я сказав, у слово великого апостола: “Що-небудь робите, роюіть з серця як Господеви, а не людям, знаючи, що від Господа приймете нагороду… наслідства” (Кол. 3, 23).
1940 р., березень,Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до вірних “Про небезпеку занедбання потрібної праці”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень