Про долю нашої молоді ми журимося, тому й у Великодні свята при святочних бажаннях передовсім молоді мусимо бажати християнського духа. Цей християнськии дух у таких часах, як наші, проявляється передовсім мужеством, бо мужества треба, щоб терпеливо зносити злидні життя, мужества треба, щоб опертися спокусам, мужества – християнської відваги – треба, щоб побороти затії ворогів. Нехай же Бог Всевишній дасть для цієї молоді духа цього мужества. А попри духа мужества, нехай їм дасть духа розваги й мудросте, щоб вони бодай у важніших справах радилися зі старшими і слухали авторитету в народі й у Церкві.
Нехай наша молодь у свята бавиться, але при заховуванні християнської скромности й чистоти, нехай не плямить душ і тілес тим гріхом, що зводить чоловіка на звірину та відбирає йому найгарніші й найліпші сили. Нехай наша молодь буде чиста в обичаях, відважна у поступованні, розважна у відношенні до родичів і старших. Нехай одушевляється всім, що красне, що велике й благородне, нехай гаряче любить Батьківщину, нехай буде готова для неї працювати, а то й за неї життя віддати, бо християнська молодь усе повинна бути готова на жертву для Бога, і для ближніх, і для свого народу.
Нехай же ця наша молодь, що з природи річи по нас старих візьме провід народного життя, принесе нам цю потіху, щоб ми могли напевно надіятися, що, коли ця хвилина для молодих прийде, то вони стануть дійсно повними громадянами. Нехай вони тоді по-Божому сповняють свої обов’язки, нехай по-Божому ведуть у ліпшу, дасть Бог, будуччину.
1936 р., Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних на Великдень
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень