НЕДІЛЯ ХРЕСТОПОКЛОННА
Час Великого посту – це не тільки час покаяння й поправи життя та приготовлення на світлий празник Воскресення, але також час розважувань над Христовими страстями і Його хресною смертю.
Ми неначе щодня очима віри дивимося на те, як Христос, наш Спаситель, для нас кривавим потом заливається в Гетсиманському саду, як зраджений Юдою Іскаріотом, відданий дикій юрбі церковних слуг жовнірів, в’язнений для вас, зневажуваний, висміюваний, поставлений перед судом архиєреїв Анни і Каяфи. Ми щодня неначе слухом віри чуємо ложні свідоцтва проти Нього і крик дикої юрби, що жадала Його смерти. Ми дивимося, як Його перед судом слуга архиєреїв страшно зневажає поличником, як юрба веде Його до Понтія Пилата, як Його обвинувачуют, висміюють і зневажають, як із приказу Пилата Його до крові бичують і терновим вінцем вінчають, як Його порівнюють із Варавою, як жиди, побуджені архиєреями, жадають Йоrо смерти. А звільнення Варави, як Пилат віддає Його перед суд Ірода, як Ірод над Ним глумиться, як відсилає Його наново до Пилата, як на многократне жадання архиєреїв і юрби Пилат засуджує Його на смерть. Ми бачимо, як Христос принимае задля нас тяжкий хрест і той хрест серед частих упадів двигає на гору Голготу. Бачимо, як Христа стрічають побожні невісти Єрусалима, а передовсім Його Найсвятіша Мати Марія, як Симон Киринейський помагає Йому двигати хрест, як укінці прибитий до хреста довгі три години мучиться, опущений апостолами, зраджений Юдою, окружений ворогами, Він конає на хресті. Бачимо при Ньому одну тільки Пречисту Діву з побожними деякими невістами й улюбленого ученика Йоана. Ще перед хрестом дають Христові пити жовч із оцтом, а відтак на хресті знову оцет. Бачимо, як Христос за нас, грішних, молиться, як одному розп’ятому при Ньому розбійникові обіцяе рай, як Пречистій Діві поруцає ученика, а ученикови – Матір. Бачимо, як у душевному конанні терпить над внутрішнім опущенням від самого Отця Небесного. Чуемо те слово: “Жажду’, – що відноситься до нас і нашого спасення, і останнє : “Звершилося!“, коли передавав Отцеви Небесному Свою душу.
І читаючи Святе Письмо, і слухаючи у Страсну седмицю Святе Євангеліє, роздумуємо про ту гірку й страшну муку та придивляємося Христові жертві і хресній Його смерті. А роздумуючи про муки Христа, глядимо й на свої терпіння та духом віри стоячи під хрестом з Пречистою Дівою Марією і учеником Йоаном, стараємось і всі наші терпіння освячувати, очищувати з усього того, що в них може бути ще з недоброго самолюбства, та шукаємо в Христі потіхи на ті хвилини нашого терпіння, в яких нам не раз видається, що вже руки опадають, що вгинаються коліна, що сил не стає на те, щоб зносити ту частину Христових мук, що спадає на нас зарядженням Божого провидіння.
1939 р., квітень, Неділя поклонів, Львів. – Пастирське nослання Митрополита Андрея до духовенства і вірних про важливість покаяння в часі Великого посту
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень