Христова Церква не перестає пригадувати вірним їхні християнські обов’язки, а між ними перше місце займає обов’язок заховувати Божі заповіді. Бувають, одначе, часи, в яких суспільність особливішим способом потребує, щоб вірним той обов’язок торжественно й усильно пригадати. По нашому глибокому переконанні, настали саме такі часи: часи, в яких люди забувають на Божий закон, в яких множаться гріхи, сповнювані прилюдно і голосно, без достаточного спротиву зі сторони християн. Таке потоптання святости Божого закону, таке заперечування Всевишньому Богови належної Йому чести, що насамперед полягає на послусі для Його пресвятої волі, є великим нещастям для людей і великою небезпекою. Бо за потоптанням Божого закону може наступити й наступає Божа кара – найбільше зло і нещастя для людства.
1942 р., листопада 21, Львів. – Із декрету Митрополита Андрея “Неубий”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень