Ми знаємо, що “Христос терпів за нас тілом, знаємо, що і нам треба вооружитися тою самою думкою” (І Пт. 4, 1). Себто і ми повинні по мірі сил “брати участь у муках Христових” (І Пт. 4, 13). Ми знаємо, “що Він Свою душу положив за нас і нам треба класти душі за наших братів”(І Йо. 3, 16).
Усюди грішників багато, а де ж ті, що готові життя віддати за спасення грішників? Таких, здається, треба би сотки і тисячі. Може, треба би таких кількох або кільканадцятьох, щоб одного грішника спасти, кілько ж треба на те, щоб усіх спасти? Спасти грішників так, як Христос їх спасає жертвою зі Себе, то, відай, жниво, про яке Христос говорить, коли каже “Жниво в правді велике, та робітників мало. Моліть, отже, Господаря жнива, щоб вислав робітників на Своє жниво.” (Мт. 9, 37).
Про таку саму роботу та про жертву зі Себе Христос говорить і в тому другому місці, в якому каже “Свою душу кладу за вівці. І інші вівці маю, що не є з цеї кошари. І ті треба Мені привести” (Йо. 10, 15). Себто треба, щоб люди Мені їх привели тим самим способом, яких Я їх самих і усіх людей спасаю, кладучи життя за них. І де ж є ту, що готові ту жертв зробити? Всевишньому не треба, щоб кривавим способом життя своє віддавати за спасення людей. Може, прийдуть і такі часи. Може бути, що для спасення народу треба буде і кривавих жертв, і що тих жертв треба буде стільки, скільки лише знайдеться готових ту жертву зі себе зробити.
Нам сьогодні ще не приходиться криваву жертву робити, але вже сьогодні треба нам усильними, щоденними, витривалими і покірними молитвами випрошувати з неба таких робітників, щоби цілковиту жертву зі себе робили. Дай нам, Боже Всемогучий, таких робітників при Твойому жниві, щоб ніхто з них не сумнівався ані на хвилю і кров проляти, коли б того було треба для спасення хоч би одної душі, що відкуплена Твоєю Пресвятою Кров’ю.
1936 р., лютий, Львів. – Із пастерського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних на Великий піст.
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень