Яка ж важлива річ для християнина – навчитися так жити, щоб завжди бути готовим стати перед Божим судом, щоб завжди мати чисте серце, спокійну совість.
Тої науки, дорогі браття, не можна нікому передати. Кожний мусить її знайти у власній душі, у власному житті. Але якщо щось може довести душу до такого щасливого, чистого життя, то це звичай часто причащатися. Бо хто привикне після сповіді стерегтися всякого гріха так, щоб бути готовим і тиждень, і два, і три тижні приступати до Причастя, той не боїться і наглої смерти, бо звикне мати завжди спокійну, чисту совість у житті.
Хто два, три тижні зможе жити без тяжкого гріха, той зможе і увесь рік обійтися без гріха. А як коли впаде зі слабости в який гріх, то вже легко його спостереже, і совість не дасть йому спокою, як довго не висповідається і не верне до Божої ласки.
З того всього виходить, що кожний християнин повинен старатися частіше, значно частіше, приступати до Святого Причастя.
1909 р., травня 1, Лаврів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до вірних “О частім Святім Причастю”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень