Майбутність належить до тих народів; у яких подружжя є річчю святою, у яких родинне життя є чисте і святе!
І в таких народів легко найти лад і силу. Такі народи з елементарною силою здобувають собі добробут.
А навпаки: нарід, що його точить рак неморального родинного життя, не може не розтрачувати свого майна, не може не дійти до упадку!
Бо ясна річ: усунути мораль із того; від чого залежить майбутнє народу, – то очевидне спровадження на бездоріжжя та підкопування етики його. А від етики народу залежна й сила та щастя його!
Таким є подружжя за своїм природнім законом! Та- було з первісного Божого установлення, таким було почасти навіть і в поган. І хоч у них, іще перед Христом, затратилося таке поняття подружого життя, одначе релігійні обряди, яких майже всі народи уживали при загачуванні подружжя, свідчать якраз про те, що вони заєдно принимали подружжя як моральний, а почасти і святий зв’язок.
Опираючи своє діло на людській природі та доповнюючи закон природний людства – як тілесний, так і етичний, доповнюючи, але не змінюючи його, вчинив Христос подружжя святим зв’язком.
Вчинив його святою тайною християнського життя знаком і символом містичної любові Христа до Своєї святої Церкви.
“Се тайна велика, а я говорю про Христа і Церкву” (Еф. 5,32), – мовить святий Павло.
1900 р., Жовква. – Із пастирського листа Митрополита Андрея до духовенства і вірних Станіславівської єпархії “Християнська родина”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень