У всьому, що до істоти Церкви не належить, у цілій своїй людській ділянці пристосовується вона до людей.
І тоді стається такою людською, такою народною, як ніяка інша народна інституція. Бо перш усього пропові- дає до людей їхньою власною, рідною мовою. Також на народну мову перекладає свої загальнолюдські твори – Святе Письмо і твори отців.
А будучи сама скарбницею та опікункою наук, накликує до них усіх, своїх вірних, і вже тим самим причиняється до незвичайного розвою народної культури і письменства. Крім цього, від усіх домагається справедливости та веде всіх до любові. Кожній суспільності помагає до зрівноваження різнородних елементів і лучить усіх у праці для добра Батьківщини.
І ми, українці, обняті любов’ю Католицької Церкви, завсіди находили у ній свою рідну матір. Такою рідною, такою українською була і є вона для нас, що ми часом майже забуваємо, що є це загальна Католицька Церква, розсіяна по цілому світі…
І тепер, мої милі браття, є вона нашою рідною Матір’ю. І в ній, як у ніякій іншій Церкві, можемо найти величезну поміч для розвою нашого народного життя, для всіх наших суспільних сил… Із кожноК проповідниці проповідає наша Церква народною, українською мовою, виховує наші діти в українському, народному дусі, вчить нас любити свою Батьківщину, наказує нам держатись свого східного обряду, в церковнослов’янській мові, просвічує наш народ, несучи йому освіту навіть у найбільш занедбане село, вчить тверезости і моральности, згоди та любові, відтягає людей від процесів, підпирає в кожному селі всяке добре діло – чи просвітнє, чи економічне, всюди дбає про добро нашого народу. Словом, на кожному кроці є нашою справжньою Матір’ю.
Як хто з любові для Ісуса Христа шукає Його у своєму житті, той найде і Його, і правдиву Його Церкву, бо в ній все веде до Христа, все ублагороднює, все підносить і освячує людей.
1900 р., Навечір’я Св. Михаїла, с. Марківці під Станіславом. – Із пастирського послання Єпископа Шептицького до вірних “Правдива віра”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень