Так, як перед всіма віками постановив Бог, що Божий Син мав народитися чоловіком, щоби спасти людей, так само і перед всіма віками вибрав Йому Матір Пречисту Діву Марію, єдину, що могла бути достойною Матір’ю такого Сина. А вибираючи Марію на Богородицю, звістив їй достоїнство, велич і святість.
Віримо, що Бог наділив Пресвяту Діву відповідною ласкою до безконечного достоїнства Божої Матері, ласкою, що її винесла понад усі можливі сотворіння, найбільшою ласкою, якої могла доступити людська особа, ласкою, котрою була лише та ласка, яку мав у природі людській Богочоловік Ісус Христос. Один великий учитель Церкви – святий Бонавентура – сказав: “Марія є такою, що Бог не міг більшої зробити. Міг більший світ сотворити, міг зробити небо більшим, більшої Матері не міг зробити, як Божа Матір“. А коли не міг їй дати вищого достоїнства, то не міг дати більшої ласки; її ласка мусила відповідати її достоїнству, бо та ласка зробила її гідною того достоїнства.
Зі всіх привілеїв, якими її Бог наділив, першою була ласка охорони від всякого пороку первородного гріха.
Віру в Непорочне Зачаття Богородиці визнавав від найдавніших часів християнський світ, бо хто лиш має християнський дух, розуміє, що так мусило бути. Бог не міг допустити, щоби Богородиця хоч на хвилю колись була невільницею гріха і диявола. Гадка, що Пресвята Діва могла бути почата в грісі, є так чужою всім християнським поняттям, що видається хулою і в усіх часах разила і обурювала християн.
1904 р., травня 3 (15), Крехів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних “Про Пренепорочне Зачаття Пресвятої Богородиці”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень