20 грудня

Так, як перед всіма віками постановив Бог, що Божий Син мав народитися чоловіком, щоби спасти людей, так само і перед всіма віками вибрав Йому Матір Пречисту Діву Марію, єдину, що могла бути достойною Матір’ю такого Сина. А вибираючи Марію на Богородицю, звіс­тив їй достоїнство, велич і святість.

Віримо, що Бог наділив Пресвяту Діву відповідною ласкою до безконечного достоїнства Божої Матері, лас­кою, що її винесла понад усі можливі сотворіння, най­більшою ласкою, якої могла доступити людська особа, ласкою, котрою була лише та ласка, яку мав у природі людській Богочоловік Ісус Христос. Один великий учи­тель Церкви – святий Бонавентура – сказав: “Марія є такою, що Бог не міг більшої зробити. Міг більший світ сотворити, міг зробити небо більшим, більшої Матері не міг зробити, як Божа Матір“. А коли не міг їй дати вищого достоїнства, то не міг дати більшої ласки; її лас­ка мусила відповідати її достоїнству, бо та ласка зроби­ла її гідною того достоїнства.

Зі всіх привілеїв, якими її Бог наділив, першою була ласка охорони від всякого пороку первородного гріха.

Віру в Непорочне Зачаття Богородиці визнавав від найдавніших часів християнський світ, бо хто лиш має християнський дух, розуміє, що так мусило бути. Бог не міг допустити, щоби Богородиця хоч на хвилю колись була невільницею гріха і диявола. Гадка, що Пресвята Діва могла бути почата в грісі, є так чужою всім хрис­тиянським поняттям, що видається хулою і в усіх часах разила і обурювала християн.

1904 р., травня 3 (15), Крехів. – Із пастирсько­го послання Митрополита Андрея до духо­венства і вірних “Про Пренепорочне Зачаття Пресвятої Богородиці”