Коли в святому Євангелію чуємо слова Христа, пам’ятаймо, що в них, у кожному з них є безодня і сили, і світла, і святости; кожне з них чудотворне й чудоносне; кожне з них таке, що міліярди ангелів йому покланяються. Йому – тому слову Слова – покланяються цілим єством, бажають розуміти, цілим життям вникають в його значіння, і воно кожне для усіх них заховує ще неприступну безодню безодні. З тих слів Христа у святому Євангелію одно провадило тисячі людей на пустині; друге покликувало сотки апостолів, що йшли здобувати для Христа поганські народи; інше знову гомоном своїм звалювало з престолу римських імператорів; інше давало напрям цілій історії Церкви на довгі століття; інше ставало спасенням для многоміліярдових народів і т. д. Може, колись у небі щось зрозуміємо з цього, яку силу й вагу мали слова, виска- зані Христом, але вже тут, на цьому світі, маємо знаменитий примір того, чим було чи могло бути кожне £лово Христа. Зважте: Христос через ціле життя бажає вмерти за людський рід, за своїх братів, бажає вмерти, бо не можна дати більшого доказу любові, як коли хто за другів життя своє віддає (Ио. 15,13).
1932-1933 рр., Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Божа мудрість”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень