Передовсім треба сказати дещо про школу. Передовсім треба вам знати, що про виховання дітей насамперед рішають батьки: вони мають право, вони мають обов’язок, та й по правді й справедливості повинен бути всюди такий лад, щоб батьки рішали про школу, про вчителя, про науку, про віроісповідання того вчителя й тієї школи. Щойно на другому місці працю над вихованням дітей має Церква, а держава приходить аж на третьому місці. Цивільні закони не все достаточно узгляднюють права батьків і права Церкви. Але треба нам спільно й солідарно до того йти, щоб ми добилися всюди нашої школи в повному значінні того слова себто в наших школах повинні діти вчитись по-нашому, по-українськи, у тих школах повинен бути учитель людиною нашої народности й нашого релігійного ісповідання, себто нашого обряду. Ми повинні витривало й солідарно впоминатись, щоб мати школу конфесійну себто школу християнську для християн нашого обряду, для дітей нашого обряду. У школі для наших дітей не може бути ніколи наука така, що противиться науці Ісуса Христа або святій Церкві. Не може бути й не повинно бути в школі ніщо таке, щоб нашим дітям відбирало їхню національність, щоб винародовлювало дітей, себто школа повинна виховувати їх по волі батьків на таких, яких батьки хотять.
1938 р., лютий-березень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних із закликом до покаяння в часі Великого посту
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень