Ми всі нашому Спасителеві Ісусові Христові, утаєному в Пресвятій Євхаристії під видами хліба і вина, стільки завдячуємо, стільки Йому винні! Все, що маємо, – то Його дари. Він так полюбив нас, що вмер на хресті для нашого спасения, за нас був бичований, за нас прийняв терновий вінець, за нас був проваджений перед суд, висміяний, битий в лице, за нас тяжкий хрест двигав на гору Гол готу, під хрестом падав, добровільно рамена розпростер і дався до хреста прибивати. “Яко агнець на заколеніє ведеся”, був проваджений на смерть тихий, як ягнятко. За нас перетерпів на хресті довгі муки і страшне конання; пам’ятаючи о нас, віддав духа небесному Отцю і ще по смерті, коли”един от воїн копієм ребра Єму прободе”, пролляв за нас послідну каплю крові.
Смертю Своєю відкупив нас від вічної смерти. Ми лежали в гробі смерти, смерти гріха. Смертю Своєю дарував нам життя надприродної Божої благодаті. З Його ласки наші душі очищені від гріха первородного в святому Хрещенню, з Його ласки маємо в святій Тайні Миропомазання силу до борби о духовні добра, о вічне спасения. З Його ласки, коли упадемо в гріх, можемо кождої хвилі очистити душу в святій сповіді. З любові до нас повторяє в часі Служби Божої жертву Своєї смерти. З любові до нас кормить нас Своїм Пресвятим Тілом і дає нам пити чашу Своєї Пресвятої Крові.
Як же Йому за це не відплатитися? Що Йому віддати за все те, що для нас зробив, що нам дає? Наші молитви слабі, нечисленні наші добрі діла, а так часто грішимо, ображаємо Його так часто.
Нехай бодай раз дасться чути могучий голос вдячносте, що виходить з уст всього нашого народу. Нехай весь наш нарід одного дня і одної години взнесе до неба міліон сердець, з міліонів душ най полине в небо свята, торжественна спільна молитва вдячности і любові.
1932 р., червень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до вірних на Празник Пресвятої Євхаристії
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень