Уже не раз, дорогі браття і сестри, я заохочував вас до впровадження собі по хатах спільних молитов. Я так певний, що та установа принесе вам великий хосен, що знову вертаю до тої ради.
Молитва – то розмова з Богом. Яка ж то розмова, яка ж то бесіда, о якій цілком не думаєте або якої цілком не розумієте? А кілько ж то людей повторяють молитви так, як їх колись учила мама, а не розуміють і одного слова. А до того не раз так перекручують слова, що ані не подібні до тих, які стоять у книжці та які мають бути. Уста повторюють уста, а серце і гадка блукають не знати де. Щоби порозуміти добре кожне слово молитви, і то, о що просимо, і то, що обіцяємо, і то, що повторяємо Богови Всевишньому на небі, перша річ – повторяти так виразно, і ясно, і голосно кожне слово, щоби не помилитися ні в чім. А то, відай, трудна річ, коли в хаті кожний зокрема говорить собі молитви.
Чоловік молиться, жінка крутиться по хаті, дитина плаче. Як же ж можна при тім побожно молитися? Жінка знову зачинає молитви, чоловік перешкоджає. А кілько ж то разів буде так, що християнин забуде на молитву, ледве перехрестився, вже йде до роботи.
І коби ще перехрестився як належить: поволи, спокійно, докладно. Але то буває, що християнин на собі робить якийсь знак, що зовсім не подібний до знаку святого хреста. Ніби мухи відганяє, ніби рукою крутить, ніби шось шепче, а о чім іншім думає, а лівою рукою вже бере лопату. Відай, такий знак лучше робити лівою рукою, а по тім знаку то хіба і молитву треба сказати навиворіт. Чи не гріх так молитися та й так хреститися?
Цілком інакше виглядає справа, як усі моляться разом.
З того буде такий перший хосен, що ніколи не забудуть молитися; другий – що ніхто не буде перешкоджати; третій – що не будуть перекручувати; четвертий – що не будуть спішитися; п’ятий – що будуть старатися якнайліпше сповнити сей найсвятіший і найважніший обов’язок дня; шестий – що така молитва перед Богом вартіша, бо кожний молиться і за Бога, і за всіх; семий – що в коротці кожний научиться добре всіх слів молитви; осмий – що при такій молитві Сам Христос Спаситель невидимо стане серед Своїх людей і буде з ними, як то обіцяв: “Бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них” (Мт. 18, 18).
1913 р., березень – квітеннь, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Божа сійба”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень