ДЕНЬ ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ
“Бажанням великим бажав їсти з апостолами ту пасху” (Лк. 32, 15), бо в часі тої Пасхи мав зложити жертву Свого життя, мав при послідній старозавітній жертві зложити новозавітну жертву Своєї хресної смерти й прообраз заступити дійсністю – прообраз агнця заступити Собою. А Його бажання смерти було так безмірне, так безконечне, що неначе одна смерть Йому не вистарчала, для заспокоєння безконечної любові Його серця треба було без кінця смертей, для загашення вогню цеї любові в Його душі треба було пролити океани крові.
На те слово могло рівно добре загаснути сонце, або міліони нових сонць повстати, могла земля ціла в огні згоріти, могло ціле небо зійти на землю. З тих голосних і на вид великих подій нічого не діється, але діється щось міліони разів важнішого, більшого й святішого. Твориться новий світ, міліярди разів достойніший й кращий від усього, що досі існувало. Тим світом, людям майже невидимим, бо так укритим під видом кусника хліба, – Пресвята Євхаристія. Вона світом, вона світами, в ній і нею жиє ціле людство, тим життям укритим, що одно є правдивим життям. Вона світом, що обіймає землю й небо, вона світом, бо родить міліони святих, і у тріюмфальному, хоч безупинно слідами крові значеному поході здобуває землю і вселенну. Вона світом, хоч перед нашими очима лише часом підноситься на хвильку заслона. Вона світом, бо за собою приносить Боже царство, бо є тим царством Отця, що зачинається серед кровавого поту й Хресної дороги Христа й усіх, що за Ним цею дорогою йдуть, – і кінчиться тут, на тому світі, словом “звершилося“, що гомонить з покоління до покоління й по якім вже там зачинається тріюмфом воскресення цілого відновленого і Христом освяченого людства.
1932-1933 рр., Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Божа мудрість“
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень