ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ІЗ
ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ
Заводиться, на жаль, у деяких селах поганий звичай, що дівчата без родичів виїжджають на зарібки. Лишені без опіки родичів, недосвідчені, бідні дівчата часто марнуються, що аж жаль і сором сказати. Вертають додому зіпсуті, нещасливі на ціле життя.
А ціла вина спадає часом на родичів, які повинні були заборонити дитині їхати. Повинні були знати, що в такій подорожі грозять великі небезпеки.
Бувають дівчата такі пусті й легкодушні, що самі рвуться до такої подорожі, не знають, може, яка доля їх чекає Най же родичі діти свої так виховують і так перестерігають перед злом, аби дитині й на гадку не прийшло самій, без опіки родичів, пускатися в далекий світ.
Що з того, що з зарібком верне, коли запропастить і дочасне, а може, і вічне щастя? Якими ж виродками були би родичі, які тішилися би зарібком, а не смутилися, не плакали над стратою дитини.
А якби вже мали знайтися десь такі родичі, що їм байдужа доля дитини, то нехай старші в громаді візьмуться за руки, щоби за всяку ціну спинити еміграцію дівчат. Подумайте лиш, браття, яке то може бути страшне нещастя для наших громад, коли не стане учтивих християнських жон і матерів.
На що зійдуть наші села, якщо цвіт нашої молоді й надія наших родин буде потоптана і заблукана на світових гостинцях зіпсуття і якщо наші діти вінець ангельської краси будуть міняти за брудні лахмани гріха.
Як уже коли потреба і невісті їхати за границю на за- рібки, як того хоче, нехай же – сохрани, Боже, – не їде сама, без доброї, безпечної опіки, а виїжджаючи, нехай добре, щиро молиться Богові, щоб їй дав уникнути небезпек і вертати ліпшою додому.
А ті з наших людей, що там, на чужині, працюють, нехай не роблять стиду цілому народові, нехай перед стидом боронять невіст і дівчат, які неосторожно у світ пустилися би і не мали би достатньої опіки та оборони.
А передусім стережіться агентів, які випроваджують наших людей без контрактів на те, щоби тягнути з них користь і запрягти Бог знає до якої роботи. Туманять, дурять людей, не знати що обіцюють, а йде їм лиш о зиск для себе.
Поміж тими агентами бувають і правдиві вовки, які лиш чигають на невинні діти. Наколи їм удасться вивести з села бідних дівчат, що їм повірять, беруть їх прямо в неволю. Продають майже як невільниці та сказують на таке життя бруду і стиду, що того не можна і сказати. На сотки тисяч можна рахувати всі ті бідні жертви того найстрашнішого зі всіх злочинів, яким є торгівля дівчатами.
Будьте ж осторожні, на Бога вас заклинаю, не вірте ніколи жадному аґентові, будьте пересвідчені, що їх ремеслом є щонайменше брехня; а як хто вже має за за- рібками виїжджати, нехай їде з контрактом, най знає, до чого обов’язується і за що, і най із зарібком вертає чимскорше додому.
1913 р., березень-квітень, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Божа сійба”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень