Хто лише з вірою дивиться на чашу, котру священик показує народові, запрошуючи в імені Христа до Божественного бенкету Євхаристії, той не може не бачити, що та чаша ясніша від сонця, дорожча від золота і над усі дорогоцінні камені. В тій чаші життя, з любові віддане за нас у жертву, в тій чаші б’є серце приятеля, наймилішого брата, в тій чаші простягає до нас руки, а коли священик кличе “приступіть“, Христос тихо повторяє: “Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені” (Мт. 11,28).
А так рад би потішити всіх засмучених, пригорнути до серця, притулити своїх дітей так, як мати тулить до серця дитину, що плаче, що терпить.
Нема більшої прикрости, нема більшого болю, як коли хто гордить даром, принесеним з любов’ю. Не може бути більшого болю для Христа, як коли хто легковажить, не дбає про дар Пресвятої Євхаристії, котрий, однак, вартує стільки, скільки Його життя, скільки Його смерть.
Мама, вертаючись з ярмарку, купила для свого Іванка батіжок. Буде хлопчик тішитися, думала. Вертає додому і з очима, повними радости і любові, здалека кличе Івася. “Дивися, – каже, – що мама купила для тебе”. Івась узяв батіжок, ані словом не дякує і не задумується над тим, що робить, а б’є маму батіжком по лиці. Станула бідна, ані слова не може промовити, а в очах станули дві великі-великі сльози.
Скільки ж то християн подібним чином поступає з Христом. Вже на жертовнику Ісус Христос приніс через священика жертву Свого життя, відновив криваву жертву Голготи. Зробив це з серцем, переповненим невичерпної, невисказаної любові, і несе Своїм дітям, вірним християнам, плоди Своєї жертви – чашу Своєї Крові. “Пийте з неї всі”, – сказав через священика. А тепер ще каже: “Прийдіть до Мене всі“, “приступайте всі”. Стоять люди, слухають, чують, розуміють, але не дбають. До престолу ніхто не тиснеться, ніхто не витягає рук по той дорогоцінний дар Христової Крові і Христового Тіла.
Якби ви знали Божий дар тої святої чаші, якби знали, що в ній міститься, ви частіше горнулися б до того жертовника, ви не залишили б одної Служби Божої, при кожній ви старалися б приймати Святу Євхаристію.
1909 р., травня 1, Лаврів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до вірних “О частім Святім Причастю”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень