Боже право, яке Церква проголошує, ставить за один з гріхів, що кличе помсту неба, коли хто затримує робітникам плату. Далі нагадує Церква багатшим, щоби правдивою християнською любов’ю і милосердям помагали біднішим і старалися осолодити їм долю і помогти їм двигнутися з їх нужди. Щоб до того дійшло, шукає Церква різних доріг і всілякими установами працює над примноженням добра убогих.
Кожна людина має право, щоби її власність інші шанували. Кожна людина має з самої природи право на власність, а інша не сміє тієї власности порушувати, не сміє красти. Сьома заповідь – не кради. Убогіші хай пам’ятають, що хрести і терпіння, які їм Бог дає, мають по-християнськи зносити, бо за терпеливість чекає їх вічна нагорода. Нехай стараються поліпшити свою долю, але без людської кривди, нехай примножують собі маєток, але нехай не заздрять тим, що більше від них мають, хай їх не кривдять, хай стережуться ненависти.
Маєток потрібний для життя, але все-таки спасения душі І важливіша справа. Того одного потреба. Як сказав Ісус Христос, християни мають передовсім шукати Божого царства і Божої правди. Хто Бога любить і хто Йому вірно служить, того Бог не забуває
А багатші нехай убогішим помагають, нехай дають милостині, нехай пам’ятають, що своїх багацтв на той світ не візьмуть. В годину смерти лишать їх на сім світі й стануть перед судом Божим лише з тим, що зароблять собі через добрі діла. А передовим нехай стережуться всякої кривди. Кривда вбогих 1 це справжній злочин.
Таку пораду знаходить Церква на біду людську. Вона завжди стоїть на боці бідніших, завжди опікується тими, що потребують опіки, і боронить тих, що себе самих боронити не вміють. І навіть тоді, коли застерігає вбогих перед заздрістю і кривдою багатших, робить то з любові для бідних і для їх добра. Ненависті, заздрість і все, що противиться Божому законові, не поможуть біднішому, а ще зашкодять. Люди всі є собі братами, дітьми одніс! Божої родини; нехай для себе мають справедливість і любов, а дорогою мирною без боротьби знайдеться за рада на біду.
Бог дав людям не однакову долю. Так, як і життя одному дав коротше, а другому довше, як сили і здоровля не у кожного однакові.
Ті всі різниці між людьми Бог святий зрівняє Кожному справедливо віддасть після його заслуги: праведним – вічне життя, грішникам – вічну кару.
1902 р., лютийі, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних “О Папськім ювілею”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень