ДЕНЬ СПОННТАНОГО ВИЯВУ ДОБРОТИ
Та легко було б так людей любити, коли б вистачали тут самі тільки слова!.. Але самі слова не вистачають! Тут треба ще й діл любові! “Дітоньки, не любіть словом, ані язиком, а ділом і правдою!” – мовить святий Йоан (1 Йо. 3, 18).
Свою християнську любов треба ділами доказувати! Всяке тут говоріння пусте, коли за ним не йдуть діла! А ще пустішим є запевнювання про любов, коли противляться йому діла. Любов полягає в цьому, щоб бажати другим добра і, скільки це можливе, причинятися до нього. Хто правдиво любить, той дбає про других; їх добро лежить йому на серці.
Приклад. Щоби представити так справжню любов, оповідає Ісус Христос таку притчу (Лк. 10, 30). Один чоловік, їдучи з Єрусалима до Єрихона, впав по дорозі в руки розбійників. Важко побили його, обдерли, ограбили та напівживого полишили на дорозі. Переходив тією дорогою фарисей, поглянув на нещасного – тай пішов далі. Так само зробив жидівський священик і левіт. Третій надійшов цим шляхом самарянин. (А треба вам знати, що в цьому часі самаряни жидів, а жиди – самарян страшно не любили, просто не могли себе стерпіти).
Але як тільки поглянув самарянин на пораненого жиди, то зовсім не зважав на те, що це жид! Мерщій підніс раненого, змив його рани, намастив та обв’язав їх, всадив на свого осла і відвіз до найближчої гостин ниці. Тут віддав йому господареви гостин ниці в опіку, заплатив за нього та прохав старанно зайнятися ним, доки ранений цілковито вилікується. Та ще й обіцяв цьому господареви повернути все, що видасть на нього.
Ось діло милосердя! Ось діло любові! Скільки – то довкруги нас усякої біди й терпіння, скільки нагоди до такої любові!
А хто живить у серці християнську любов, той по можливості старається зарадити тій нужді та втерти сльози тим, хто плачуть…
Якщо не може дати більшої милості (бо сам, наклад, мало що має), нехай при найменше дасть кусок хліба чи склянку води, при найменше добрим, теплим словом нехай потішить, своє співчуття викаже та радою, а то й ділом нехай допоможе!
1901 р., січня 17, Станіслав – Львів. Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних “Найбільша заповідь”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень