Сто разів Христос обіцяв у Євангелії, що Бог вислухає кожної нашої молитви, що можемо про що-небудь просити -“і дасться”нам. Зачасто забуваємо про ту обітницю, як нерозумна дитина, котра просить свою матір того, що певно пошкодить її здоровлю, і плаче, коли їй відмовиться. Так і ми молимося про речі, котрі можуть пошкодити нашим душам, а коли Бог не вислухає такої нерозумної молитви, тратимо віру у значення молитви, в її силу, тратимо надію в те слово Христа: 7 все, що будете просити в Ім’я Моє, зроблю” (Йо. 14,13). *!Зроблю все, чого б ви не попросили в Моє Ім’я” (Йо. 14,14).“Істинно, істинно скажу вам – чого б ви не просили в Отця в Моє Ім’я Він дасть вам” (Йо. 16,23).
Але коли в Причасті сам Ісус Христос приходить до нас, коли з любові до нас приносить у жертву Своє життя» тоді хіба вже трудно сумніватися, що Він усе дасть, нічого не відмовить, лише те, про що просимо, було б для нас корисне і потрібне для вічного спасения.
“Більшої від цієї любові ніхто не має, як та, коли життя своє кладе на друзів” (Йо. 15, 13). Справді не може дальше піти, не може бути більшою, як та любов, котру має до нас Ісус Христос. Не можна мати більшого доказу любові, як у святій Тайні Євхаристії.
1909 р., травня 1, Лаврів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до вірних “О частім Святім Причастю”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень