Коли молодий Товія пустився в далеку дорогу, старі батьки вдома з тугою очікували мить його повороту, стара мати щодня виходила на дорогу, вичікуючи сина, старий сліпий батько з тугою і жалем рахував дні від миті прощання. Коли молодий з товаришем своїм наблизився до дому, здалека побачила і пізнала його стара мати, і побігла сказати батькови, і не було кінця радості, привітанням, щастю.
І вас, дорогі, що за зарібком пустилися в далекий край, з тугою вижидають старі родичі вдома. Рахують дні і години до вашого повороту, очікують, що вернете до них, щоби любов’ю, вдячністю, працею відплачувати їм за їх любов, за труди і працю виховання – і помогти їм побожно й мирно дожити свого віку.
Очікує вашого повороту і весь нарід. І йому маєте до сповнення святі і важливі обов’язки.
Нехай Бог стереже вас, щоб мали вернутися зіпсутими, неморальними, хай Бог стереже і ваше рідне село від цього нещастя!
Що вам прийде з того, коли заробите на чужині хоть би великі гроші, а занапастите душу і станете причиною погибелі для інших? Нема таких багацтв, за які можна б відкупити душу, коли раз пропаде: “Що дасть людина взамін за душу свою?” (Мт. 16, 26). Душа має безконечну вартість, коли Христос не сумнівався пролити кров, щоб її спасти.
їдьте з Богом, з Богом повертайтеся здорові душею й тілом, вертайтеся кращими, як ви виїхали, вертайтеся з Божою ласкою.
1912 р., березень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до руських робітників
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень