Ціле діло Христа Спасителя – то діло милосердя. Всі книги Старого і Нового завіта оповідають нам про Боже милосердя для цілого людства та для поодиноких людей. До кожного з нас зокрема відноситься слово Христової притчі: “Весь довг я дарував тобі, коли ти в Мене про це просив, чи ж не слід… тобі помилувати свого товариша, як Я тебе помилував?” (Мт. 18,32-33)
Боже милосердя накладає на нас невідхильний обов’язок милосердя супроти людей. Милосердя Боже супроти нас так зв’язане з обов’язком і чеснотою милосердя до людей, що Бог наче того одного від нас і домагається. “Милосердя хочу, а не жертви“, – каже Бог через пророка Осію (6,6), якого наводить сам Христос (Мт. 9,13).
А з другої сторони, милосердя обіцяне милосердним: “Блаженні милосердні, бо вони доступлять милосердя” (Мт. 5,7). Будуть помилувані не тільки тим милосердям, що упереджає всяку людську волю, а яким “Бог виявляє Свою любов до нас, що як ще ми були грішниками, Христос умер за нас” (Рим. 5,8), але і тим милосердям, про яке сказано: “Давайте, а дасться вам; міру добру, натовчену, і потрясену, і переливаючуся дадуть на лоно ваше; бо тою мірою, якою мірите, відміриться і вам” (Лк. 6, 38). Тим милосердям, що то “перевищає суд” (Як. 2,13).
1942 р., червень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних “Про милосердя”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень