НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ
Святі – це люди, що “вірою поконували царства, чинили справедливість, доступали обітниць, загороджували пащі львам, втікали від вістря меча, ставали сильними з неміччю, бували хоробрими на війні, розбивали полки чужинців… А інші зазнавали наруг і життя, та ще й кайдан і в’язниці, були каменовані, пиловані, допитувані, убиті мечем умирали, бідуючі, гноблені, мучені. Ті, що їх світ не був достойний, скиталися по пустинях, і горах, і вертепах, і земних печерах” (Євр. 11, 33-39). Святий апостол Павло величає такими словами святих Старого завіта. Висші похвали був би віддав тим святим, яких зродила його проповідь. Його послання були школою святости – і всі святі усіх часів у тих посланнях черпали науку святости. Святий Павло проти власної волі був обставинами неначе присилуваний описувати святість власної душі. Наводячи слова апостола про себе, знаходимо найдивнішу похвалу або найдокладиіший опис того, чим святі бувають для людей. Вони є тими героями любові ближнього, героями жертви і праці для них з любові Бога, вони є “і голодні, і жаждущі, і нагі, і биті в лице, і тиняються, і туляться, працюючи своїми руками, їх лають, а вони благословлять, їх переслідують, а вони терплять, їх лихословлять, а вони моляться, вони стали мов сміттям цього світу, ометицею всіх” (І Кор. 4,11-13).
Святі – це люди, що з апостолом бажали би бути “відлученими від Христа за своїх братів, рідних їм по тілу” (Рим. 9, 3), що з “любові для людей ставали всім для всіх” (І Кор. 9, 22), люди, що “носять умертвлення Господа Ісуса в тілі, що передаються завсігди на смерть” (II Кор. 4, 11). Одним словом, люди, що для них “світ розп’ятий, а вони для світа” (Гал. 6, 14), що “Христові язви на тілі носять” (Гал. 6,17), що в них “Христос жиє” (Гал. 2,20), що в них“говорить Христос“ (II Кор. 13,3).
1934 р., серпня 15, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до священиків-катихитів
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень