ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Хочете, мої дорогі, дістатися до Божого щастя в небі й там оглядати Божу славу, любіть і почитайте Пречисту Діву Марію. Вона є нашою Матір’ю. Вона дала нам Спасителя Христа, через Її руки переходять усі ласки Божі з неба. Хто Її любить і почитає, має запоруку, що з Божого дару витриває в добрім аж до смерти і не згине навіки. Пречисту Діву Марію виберіть собі за опікунку, під Її святий Покров віддайте свої родини, в Її руки зложіть усі наші клопоти і трудності, всі тягарі та смутки, віддайте їй опіку над вашими дітьми, нехай Мати Христова, Пресвята, Пречиста і Пренепорочна Діва Марія, осіняє святим Своїм Покровом ваші міста і села, ваші хати і домівства, вашу господарку, поля і ниви, ціле ваше дочасне добро, най опікується вашими душами, най стереже вас від гріха, від злости і ненависти поміж братами, від прокльонів і нечистоти. Нехай стереже ваші тіла від хвороби, а ваші душі, душу цілого нашого народу – від невіри і блудної науки, єресі і схизми, від зіпсуття і всякої неморальности, нехай випрошує тому народови добрих провідників, святих священиків, добрих учителів молоді. Най буде нашою Матір’ю, покровителькою.
Як від віків наш нарід почитав і любив ту Матір Руського краю, дай нам. Боже, повік і повік віка відзначатися перед усіма народами світа почитанням і любов’ю Пресвятої Діви. Дай нам, Боже, все голосно визнавати і почитати цілим серцем дивну-чудну тайну Пренепорочного Її Зачаття.
Христе Спасителю, конаючи на хресті, Ти віддав Свою Матір улюбленому ученикові Йоанові, а Матері Своїй Ти поручив ученика.
З хреста, на якім містично Тебе розпинають грішники світа, з ряду в усіх століттях історії та в усіх поколіннях світа, поглянь на Свій нарід, що до Тебе прибігає, звернись до Матері Своєї, покажи їй наш нарід і, як колись о Йоані, скажи їй о нас: “Жінко, ось син Твій”. А нам усім скажи се: “Ось Матір твоя” (Йо. 19,26-27).
Най буде нам Матір’ю повіки – повік віка! Ми будемо Її дітьми, будемо Її почитати і любити, будемо старатися, щоби наша молодіж зростала в любові до Неї, у вірності й почитанию.
Ти сам, Христе, Своєю зраненою для нас рукою злучи наші душі з Її материнським серцем, зверни наші душі й наші серця до Неї, з’єднай нам Її ласку, Її опіку, Її любов.
Як від віків не чувано, щоби християнин без успіху прибігав до стіп Марії, так нехай наш нарід у кожнім поколінню по кінець світа має щоденні докази, що Вона є нашою Матір’ю.
1913 р., березень-квітень, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Божа сійба”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень