Те, чого шукаєш, коли хочеш покаятися, це ніщо інше, як цілковита переміна душі. У покаянні мусиш стати іншим, новим чоловіком. Мусиш відкинути від себе те, що ти любив, а полюбити те, перед чим утікав. Мусиш змінити цілий напрям душі. Як досі Ти був відверкений від Бога, а звернений цілий до дочасних дібр, до розкошів цього світа, так тепер мусиш відвернутися від усього того, що до гріха веде, а звернутися до Бога, до Його святого закона й до того вічного блаженства, яке Бог заховує тим, що Його люблять. І нехай та переміна не видається тобі чимсь неможливим або занадто трудним. Вона неможлива на твої людські сили, але все можливе у Бога, а та переміна – це переміна Божої руки. Бог має її звершити у твоїй душі. Коли лише схочеш, Бог візьме твою душу у Свої руки – і як гончар із глини робить посуду, так і Христос із душі грішника зробить душу праведного християнина. Мимо всіх гріхів, лишилось у тобі ще багато добра. Дивись, усе лишилося, чого тільки потрібн0, щоб Христос із тої душі виробив святу душу християнина. Тому відважно, з великою надією в серці, з великим довір ‘ям до безконечного Божого милосердя і тою любов’ю до Батька, на яку тепер уже можеш здобутися, приступай до того престола Божого милосердя, яким є сповідь, і вставай іншим чоловіком та з Божою благодаттю зачинай нове життя.
1939 р., лютого 5, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних “Про покаяння”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень