Не диво, що люди, розуміючи саме величезну вагу всіх добродійств, які сплинули і спливають на них через Ісуса Христа, – з вдячністю і радістю згадують свого Спасителя.
Навіть роки своєї історії числять від Христового Різдва – так, якби перед тією хвилею й не існувало життя людства!
Щороку обходять люди пам’ятку Його Різдва, щороку наче наново оплесками вітають Його прихід! Тим способом заявляють Йому свою відданість, свою любов, свою вдячність!
Тим способом визнають Його своїм Спасителем і своїм Царем.
1900 р., Вільиіаниця. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних”На грані двох віків”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень