ТРЬОХ СВЯТИТЕЛІВ:
ВАСИЛЯ, ГРИГОРІЯ І ЙОАНА
Кожної майже днини обходить свята Церква пам’ятку святих, так що немає днини в церковному році, в якій не припадала пам’ятка декількох, а часом і багатьох Божих угодників. Але це рідкий випадок – аби обходити празник, спільний для кількох свят. Річ у тому, що при таких звичайних днях, посвячених кільком святим, призначені кожному окремі молитви, окрема служба, як кажемо про церковні книги, а у випадку спільного празника одна і та сама служба відноситься до всіх святих, котрих пам’ять празнуємо. Так обходимо сьогодні пам’ятку трьох найбільших Святителів і Вчителів Уселенської Церкви, що були єпископами нашого обряду: Святих Василія Великого, Йоана Золотоустого і Григорія Богослова. Перший був архієпископом міста Кесарії в Кападокії, другий і третій – єпископами Кронстантинополя. Цей спільний празник для кількох святих – це символ тої єдності, яка лучить святих у небі у благодаті та славі Ісуса Христа, котрому служили й за яким прославлені. Єдність усіх святих у Христі – це велика правда віри, що має безпосередню зв’язь із наших життям і з нашою надією, бо у благодаті Христа Спасителя ми, хоча ще живемо на цьому світі, вже злучені з ними – святими в небі. Ми в Божій благодаті з ними творимо одне. Ми разом дітьми одної родини, ми їхніми, а вони нашими братами і сестрами. А коли ми з ними зв’язані святими зв’язами Божої любові й Божої ласки, той поміж собою й зо собою зв’язані вузлами, як брати, як діти одної родини.
Це зв’язь дальше і глибше сягає, ніж воно може видаватися. Бо якщо ми в дійсності брати, то поміж нами все неначе спільне: спільні добра, спільні терпіння, спільні надії, спільна в будучині слава. Значить, заслуги святих, їхні молитви є й нашими. Ми так заслугами, як і молитвами їхніми, можемо наче послугуватися, щоб і на себе, і на своїх ближніх випрошувати потрібну нам поміч з неба.
У тій же правді єдности всіх святих, до якої й ми належимо, важну підставу дає єдність Церкви. А може, треба сказати, що та єдність святих є тим самим, що і єдність святої Церкви.
1938, січня 15, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея “Про єдність Церкви”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень